Лишь Ты над всем,
Всё под Твоим контролем.
И нет проблем –
Во всем Господня воля.
И тем, кто в бунте
Снисхождения нет.
Во всем Божественный
Святой авторитет!
И Он есть Истина,
Святое Божье Слово!
А ко греху Оно относится сурово
И ненавидит гордость и обман.
Там, на кресте,
осуществился Божий План,
Чтобы Свою любовь и жизнь
нам дать в избытке.
За это Ииссус пошёл на пытки.
И потому Он мужем стал скорбей.
Его Святую воду жизни пей !
Как званных много,
избранных немного,
Но я желаю быть в чертогах Бога!
И плоть враждебную
я слушать не хочу!
А страсти мира
не владеют мной ничуть!
Как Павел за тщету все принимаю
И через Слово – Бога знать желаю!
Его я славить буду днём и ночью.
Ты всюду, Драгоценный Авве Отче!
Но Ты еще живешь внутри меня,
Так дай мне, Боже, Своего огня!
И телу хилому дай новое горение,
Чтоб мог я сеять с Господом моим.
За всё Тебя, Иисус, благодарим!
Живем в Твоем Божественном Уделе.
С Тобой дела святые можем делать.
Нам, наш Господь, даёт такую власть!
Так дай же, Боже, силу не отпасть,
Не становиться тёплым и беспечным,
И рядом быть с Тобой,
Господь мой, вечно!
Шмуль Изя,
США, Шт. Нью Йорк, г. Колони
Евангельский христианин. Хочу угождать Богу.
Прочитано 6347 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
