Та, остання Вітчизняна, кров, як воду пролила,
Щоб жадана перемога нам свободу принесла.
Покалічила, зламала душі, долі, майбуття.
Там батьки наші поклали ради нас своє життя.
В дні війни було все ясно: ворог, рідні, жаль та злість,
Як відлуння канонади, й гіркота невтішних сліз.
Досі не дає покою, тяжкі думи навертає
Радості та непокою. Все в минуле повертає.
Не дає спокійно спати потаємний ворог:
Заздрість, марнота, образи та на серці морок.
Хіба зараз всі щасливі, чи живемо вдосталь?
Не маємо перемоги над ордою досі.
Хто ж підніме нас, панове, подолає всіх катів?
Під чиїм знаменом, браття, переможем ворогів?
За дітей, за землю нашу кров святу уже пролив,
Вмер, на третій день воскреснув, шлях нам правдою світив.
Досі руку простягає, нам спасіння обіцяє,
Він завжди перемагає, все здолає, силу має.
Він невільників звільняє, та слабким допомагає.
Він до правди навертає, твій Христос тебе чекає.
ЕЛЕНА ШАБЕЛЬСКАЯ,
ВЕРХНЕДНЕПРОВСК УКРАИНА
Познакомилась с Отцом лично в 1995г. С 2001г. служу Ему редактором христианской газеты, с 2003г. - в тюремном служении. e-mail автора:shalena_04@mail.ru
Прочитано 6693 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Насіння (The seed) - Калінін Микола Це переклад з Роберта У. Сервіса (Robert W. Service)
I was a seed that fell
In silver dew;
And nobody could tell,
For no one knew;
No one could tell my fate,
As I grew tall;
None visioned me with hate,
No, none at all.
A sapling I became,
Blest by the sun;
No rumour of my shame
Had any one.
Oh I was proud indeed,
And sang with glee,
When from a tiny seed
I grew a tree.
I was so stout and strong
Though still so young,
When sudden came a throng
With angry tongue;
They cleft me to the core
With savage blows,
And from their ranks a roar
Of rage arose.
I was so proud a seed
A tree to grow;
Surely there was no need
To lay me low.
Why did I end so ill,
The midst of three
Black crosses on a hill
Called Calvary?
